Головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний, навіть не виявляючи ззовні емоцій, висловив біль та тугу через українські втрати. Він спогадав, як не зміг стримати сліз, повідомивши матері загиблого захисника.

У прямій мові він поділився: "Незважаючи на те, що на моєму обличчі та в поведінці не відображаються емоції, це не означає відсутність людського болю в моєму серці. Це дуже болісно. Навіть зараз я не хочу називати імена тих, хто залишив свій слід у моїй пам'яті. Це завданням важким і безсилковим".

Залужний визнав, що важко зізнатися в емоціях, будучи головнокомандувачем, проте поділився моментом слабкості, коли важко було сповістити матері про загибель сина. "Не вистачило сил", - визнав він.

Відмовившись називати ім'я загиблого військового, Залужний підкреслив, що всі полеглі заслуговують на повагу та визнання. Він також висловив глибоке переживання через українські втрати, аналізуючи стратегічні мети Росії на початку вторгнення, які полягали в знищенні української державності. Зазначивши свідомий спротив українців, Залужний підкреслив необхідність знищення ворога, який свідомо прийшов вбивати українців.